Шикували та включали нам наші пісні, – інтерв'ю з Сергієм Жаданом про мобілізацію та нову книгу

У межах "Інтерв'ю24" за лаштунками фестивалю Atlas United Сергій Жадан розповів про нову книгу, яка вийде у вересні цього року. Як пройшов бойовий вишкіл письменника в "Хартії" та що тепер буде з гуртом "Жадан і Собаки" – читайте далі у матеріалі.

Цікаво Як змінився Сергій Жадан за 30 років літературної та музичної кар'єри

У 50 років це дивно, – про бойовий вишкіл і мобілізацію

Ви вже отримали шеврон "Хартії", як пройшли ваші навчання? Що можете розказати про ваше військове життя?

Заняття були цікавими. Було насичено, інтенсивно, в чомусь – важко, в чомусь – приємно, тому що були однодумці в "Хартії".  Школа інструкторів сильна, вимоглива, але справедлива, і там весь вишкіл базується на повазі до бійця. Це, звичайно, мотивує. Хочеш бути кращим, хочеш не відставати від інших, тому це хороша школа була.

Власне, у 50 років якось вже трішки дивно проходити школу, але мені було цікаво. Насправді дуже вдячний інструкторам, які дійсно багато чого навчили.

Зауважимо, що разом із лідером колективу до лав Сил оборони доєдналися ще двоє учасників гурту "Жадан і Собаки" – вокаліст і гітарист колективу Євген Турчинов та тромбоніст Олександр Меренчук.

Якісь історії, можливо, запам'яталися?

Історій дуже багато пов'язаних. Пам'ятаю, як нас шикували й ставили нам наші пісні, тому що багато хто їх слухає.

Насправді це теж дивна така трішки річ, тому що ми приїхали нашою групою, і ми – музиканти проходимо вишкіл разом з усіма. Для нас не роблять якихось привілеїв, не роблять якихось попусків.

Когось це дивує, комусь це було цікаво, але насправді ми всі дуже швидко стали одним колективом, великою родиною, тому що всі поєднані, власне, однією метою, однією ціллю. І тому не так важливо, хто звідки прийшов: хто прийшов зі світу культури, хто прийшов зі світу IT, хто прийшов з бізнесу, хто прийшов з освіти – усі стали бійцями.

Ексклюзивно для 24 Каналу Сергій Жадан розповів про творчі плани / Валентина Поліщук, 24 Канал

Ви долучилися до Сил оборони на третій рік повномасштабного вторгнення, коли вже добровольців загалом поменшало. Що б ви порадили людям, які ще вагаються або бояться мобілізуватися?

Я порадив би звернути увагу на таку річ: часто люди, які бояться, бояться не тому, що не хочуть, чи не тому, що вважають за недоцільне захищати свою країну, а тому, що бояться нових обставин, вийти з зони комфорту.

І тому тут бажано не ставитися до війська як до чогось абстрактного, ефемерного, а просто спробувати розібратися, які є частини, підрозділи. Порадитися з людьми, які вже є в Силах оборони, тому що, коли ти знаєш, куди йдеш, коли знаєш командирів, структуру того підрозділу, куди ти можеш потрапити, – все не так страшно.

Власне, "Хартію" ми знаємо від її народження. Ми підтримували її як волонтери, знаємо командирів, офіцерів, знаємо особисто дуже багатьох бійців, і для нас це не було щось незнайоме. Було цілком природно влитися саме в це коло, саме в це товариство.

Сергій Жадан з побратимами провели пресконференцію / Валентина Поліщук, 24 Канал

Не планував її писати, – про що нова книга

Раніше ви говорили, що під час війни не хочеться писати про війну, хочеться писати про щось хороше, про любов. Зараз ви самі військовий. Чи думаєте написати щось про війну або про службу?

Подивимось. Зараз я написав книгу оповідань, до мобілізації ще встиг написати. Ці оповідання вийдуть у вересні, й це вони про війну. Власне, про Харків, про людей, які в Харкові зустріли повномасштабне вторгнення: про військових, цивільних, дорослих, дітей.

Так сталося, що це були теми, які мені було важливо проговорити та прописати. Вийшла така книга, я доволі швидко її написав. Не планував її писати, вона якось сама написалася.

А що буде писатися далі, то подивимось. Я ніколи не ставився до війни як до літературного матеріалу. Мені здається, це не зовсім коректно, але якщо з'являються якісь речі, які потребують фіксації, то я їх фіксую.

Що буде з гуртом "Жадан і Собаки"

А щодо гурту "Жадан і Собаки", є якісь творчі плани чи поки на паузі?

Так, у нас є творчі плани, у нас є творчі сюрпризи. Дочекайтеся!

Не заанонсуєте, коли дочекатися?

Ні, не заанонсуємо. Але у нас є дуже приємні, сподіваюся, несподіванки. Єдине, що можу сказати, концертів найближчим часом, очевидно, не буде. А там далі подивимось, як будуть складатися обставини. Ми самі скучили за публікою, але розуміємо, що зараз краще зробити так, щоб завтра була можливість грати концерти.

Виступ гурту "Жадан і Собаки" на Atlas United / Валентина Поліщук, 24 Канал

Тепер хочу зібрати стадіон, – про виступ в "Палаці спорту"

25 травня в "Палаці спорту" відбувся ваш наймасштабніший літературний вечір, 8 тисяч осіб. Здається, ви перший письменник, який взагалі збирає "Палац спорту" для читання віршів. Що це означає для вас? Які подальші плани? Можливо хочете зібрати ще один "Палац спорту"?

Тепер вже хочеться зібрати стадіон який-небудь, подивимось.

Насправді це був певний виклик. Ми з друзями організаторами про це думали кілька років. Йшли поступово, покроково. "Будинок кіно" зібрали в Києві, потім "Будинок офіцерів", потім "Жовтневий палац", потім два "Жовтневих палаци". У якийсь момент подумали, що добре було б зараз спробувати зібрати більше людей. Тому взяли "Палац спорту".

Там не було вісім тисяч, там було менше, але все одно багато. Це поки що найбільша моя літературна аудиторія. І насправді було страшенно приємно бути в цьому середовищі, в цій атмосфері – атмосфері людей, які на одній хвилі з тобою; які загалом розуміють, про що ти говориш.

Це було дивовижне відчуття. Насправді я згадую це з дуже великою приємністю, з великою вдячністю до кожного, хто тоді прийшов на цей вечір.

Усе не стягуємо, – про волонтерську діяльність

Про вашу волонтерську діяльність. З 2014 року ви допомагаєте армії, з початком повномасштабного вторгнення стали активніше допомагати. Чи рахували, наприклад, скільки донатів вдалося зібрати на цей час?

Це неможливо, тому що часто збори закривалися просто блискавично. Тобто (військові – 24 Канал) просили щось зібрати, ми оголошували збір – він швидко закривався, ми щось купували, передавали кошти. Іноді це робилося не так швидко, по-різному було.

Я думаю, це нереально порахувати. Загалом не так, мабуть, і важливо, яка саме сума. Головне, що, я сподіваюся, ми багато кому допомогли, допомагаємо й ще допоможемо.

Попри те, що і я, і мої друзі мобілізувалися – ми продовжуємо нашу волонтерську діяльність. Зараз ми закрили збір на поранених бійців "Хартії". Зібрали пів мільйона. Нині "Хартія" оголошує загальний великий збір. Ми теж будемо збирати доволі велику суму.

Паралельно постійно якісь запити з'являються, тому що війна – це, на превеликий жаль, дуже затратна річ. Вона потребує величезної кількості ресурсів, величезної кількості коштів. І держава, на превеликий жаль, часто не встигає це закривати.

А оскільки це наша держава – маємо її підтримувати, маємо підтримувати наше військо. Те, що ми мобілізувалися, не скасовує те, що ми, в ідеалі, лишаємося волонтерами глибоко у серці.

Що для вас найскладніше зараз у волонтерській діяльності й у творчій загалом?

У волонтерській діяльності найскладніше те, що запитів справді дуже багато. Дуже багато, і, на превеликий жаль, ми не можемо, не встигаємо все закривати.

Плюс, оскільки ми тепер все-таки мобілізовані бійці бригади "Хартія", то насамперед допомагаємо своїм побратимам і посестрам. Відповідно, менше допомагаємо нашим друзям з інших підрозділів. І це, звичайно, муляє, але такі обставини... На жаль, всього ми зараз не стягуємо.

Як війна змінила письменника

З початком великої війни багато українців щось переосмислили для себе. Чи є щось таке для вас? Чи відчуваєте якісь внутрішні зміни? Якщо так, то які?

До якихось речей почав простіше ставитися. До того, що не всі тебе розуміють, не всі до тебе прислухаються, не всі перебувають з тобою на одній позиції. В умовах цієї війни, в умовах наближення смерті, такі речі сприймаються простіше.

Кожен з нас має право на свій голос і не обов'язково своїм голосом заглушувати голоси інших. Набагато важливіше зосередитися на роботі й набагато важливіше зосередитися на тому, щоб якомога більше допомагати та бути якомога більш ефективними.

Якісь такі прості речі, які, мабуть, з'являються саме тоді, коли ти усвідомлюєш всю крихкість цього життя нашого.

Трошки більше, ніж через місяць у вас важливий ювілей – 50 років. Чи плануєте якийсь творчі підсумки?

Ні, я не планую нічого. Це не насправді смішно – планувати святкування, ювілеї в умовах, коли твоє місто обстрілюють окупанти. Ні.

Не святкування, а саме творчі підсумки.

Та які творчі підсумки, мені лише 50 років. Буде мені 80 років – тоді буду робити підсумки.