Слабкими ми ніколи не переможемо, – інтерв'ю з Єфросиніною про проблеми насильства у час війни

"Моя місія – об'єднувати жінок, відстоювати та захищати їхні інтереси і гідність", – каже Маша Єфросиніна –  інфлюєнсерка, громадська діячка, YouTube-креаторка. А також вона є співзасновницею ГО "Фонд Маша" та почесною Амбасадоркою ООН з питань гендерної рівності та боротьби з насильством. Зараз Маша разом з командою допомагає жінкам і дітям впоратися з психологічними травмами, що принесла ця жорстока війна, яку розв'язала Росія.

У розмові для проєкту "Краса в незламності" громадська діячка розповіла про роботу "Фонду Маша", різні сфери його діяльності. Також зараз Маша є дружиною військового, тож поділилася власним досвідом того, як вдається зберігати психоемоційну стабільність, бути опорою і підтримкою для чоловіка та дітей. 

Разом із командою Маша Єфросиніна постійно акцентує на проблемі насильства, важливості його розпізнавати та протидіяти, адже багато жінок через страх замовчують насильство, від чого отримують ще більше не лише фізичних, а й психологічних та емоційних травм. 

Не пропустіть Краса – це про внутрішній світ․ Як люди з ампутаціями та травмами обличчя адаптовуються до життя

Я прагну посилити позиції жінки в Україні, – якою є основна місія Єфросиніної зараз

В одному з нещодавніх інтерв'ю ви зазначили, що зараз позиціюєте себе, як громадська діячка. У чому ваша основна місія зараз?

Допомогти знайти шлях.

Моя місія – об'єднувати жінок, відстоювати та захищати їхні інтереси і гідність. Своєю діяльністю я прагну посилити позиції жінки в Україні.

Маша Єфросиніна / Фото пресслужби інфлюєнсерки

Я є співзасновницея Громадської організації "Фонд Маша". Станом на сьогодні Фонд надав реабілітаційні та психологічні послуги майже 10 000 осіб, значна частина їх – це жінки і їхні діти, які постраждали від війни. Наші підопічні отримують соціально-психологічні послуги за рахунок проєктів: таборів "Незламна мама", програми "Смілива", Центру "Незламна" в Києві, де проводяться онлайн та офлайн психотерапевтичні сесії, групові активності, групи підтримки. Робота центру постійно розширюється, і зараз ми надаємо профорієнтаційні послуги.

Мою роботу поза Фондом можна назвати інформаційно-просвітницькою. Я підіймаю тему насильства над жінкою (це і домашнє насильство, гендерно зумовлене насильство в усіх його проявах – сексуальне, психологічне, економічне) в своїх соціальних мережах, на своєму ютуб-каналі, де я підіймаю ці питання під час спілкування з моїми гостями, в своїх інтерв'ю іншим медіа, як вам сьогодні.

Окрім того, що я збираю жінок по всій Україні, від Харкова до Львова, на своїх виступах, окремо хочу сказати про заходи, що піднімають теми прав жінок, гендерно зумовленої дискримінації, насильства. Часто стаю запрошеною спікеркою на таких конференціях і конгресах, в тому числі, заходах ООН. Всюди, де можу, використовую можливості говорити про жінок України та їхнє становище сьогодні.

Жодних дорікань, – як Маша переживає те, що чоловік на фронті

Поки чоловік служить в ЗСУ, ви допомагаєте іншим жінкам, які борються з психологічними наслідками війни. Однак, ви також є дружиною військового, мамою, яка залишилась вдома з дітьми, поки чоловік на війні. Як особисто ви знаходите цю психоемоційну стабільність?

По-перше, я сама перебуваю в системній психотерапії останні роки.

По-друге, мені дуже допомагають фахівці "Фонду Маша". Я маю можливість в усіх, абсолютно усіх, сенсах, і фізично, і емоційно, зняти стрес у нас в Центрі. І я цим часто користуюся.

Там можу проводити час на самоті, працювати, медетувати. Іноді долучаюся до групових занять, які проводяться для наших підопічних. Центр – це моя оаза затишку і розуміння того, що я не одна.

Жінки, які чекають своїх чоловіків, часто відчувають, що їх не розуміють, що вони залишаються на самоті зі своїми переживаннями. На жаль, часто (і на моєму досвіді в тому числі) виникають такі незручні ситуації, коли ці жінки чують від оточуючих фрази на кшталт "а от я б заборонила!" або "я тебе розумію", "нащо ти його відпустила?" тощо. Так говорять люди, які дійсно не розуміють, що переживає жінка, яка чекає чоловіка з війни, і цими фразами, розумію, що мимоволі, роблять дійсно боляче.

Маша Єфросиніна з чоловіком / Фото з інстаграму інфлюєнсерки

Саме зважаючи на це, ми у "Фонді Маша" започаткували групи підтримки для жінок, які чекають своїх чоловіків. Ці жінки у нас вже не почуваються самотніми, вони в колі таких самих жінок, як і вони, говорять однією мовою, розуміють одна одну і можуть підтримати.

По-третє, в мене є режим дня. А з Тимуром в нас є свої правила спілкування, яких ми чітко дотримуємося, щоб не просто не розхитувати емоційний стан одне одного, а бути підтримкою і плечем. Наприклад, зв'язок, бажано відео, щоб я його побачила. Під час зв'язку говоримо лише на звичайні життєві теми. Жодних з'ясовувань стосунків, жодних дрібязкових проблем. Ми домовилися обережно ставитися до настроїв одне одного. Служба Тимура передбачає відрядження в Київ, тому я маю змогу його бачити, а він – бачити мене з сином. В мирні часи, коли в нас були вихідні чи відпустка, нам обов'язково треба було щось запланувати, якось нестандартно провести час, зараз такого немає. Ми можемо проводити час вдома дивитися кіно і на 15-ій хвилині вже позасинати в обіймах одне одного. Бо ми просто разом і цього достатньо.

У час повномасштабної війни вас знають не лише як телеведучу, а й як дружину військового. Яким є ваше основне завдання у цій ролі?

Робити все, щоб допомагати чоловіку поки він несе військову службу. Я стала контролювати і займатися без винятку всіма нашими сімейними питаннями, бо Тимур зараз в них не залучений. Тепер він жартома називає мене "голова нашої родини", "жінка-центр прийняття рішень" (сміється – 24 Канал).

Я не хочу наше з ним спілкування наповнювати чимось негативним. Я стала дуже-дуже ніжною до нього, як ніколи, і чутливою. Я приділяю йому більше уваги і нічого не вимагаю у відповідь. І, що дуже важливо, жодних дорікань. Ми з Тимуром, в принципі, великі молодці, останні 10 років нам майже вдалося побудувати систему спілкування, в якій немає дорікань. І це нам зараз сильно допомагає.

Маша Єфросиніна з чоловіком / Фото з інстаграму інфлюєнсерки

Я багато йому розповідаю якісь життєві ситуації, що в мене на роботі, все, чим раніше він не цікавився. Він і сам просить: "Розказуй все, що було! Головне не про війну!". Я і розказую, чи вийшли сирники, чи знов спалила.

Я розумію, що багато жінок, які також чекають, дивляться на мене, цікавляться, як справляюся я, що мені допомагає. Я щиро всім ділюся. Мені дуже хочеться, щоб мій досвід і те, що допомагало мені, допомогло і їм. Щоб вони також знайшли у цьому всьому свій шлях.

У вашому фонді працюють психологи, які надають допомогу підопічним фонду. Ви також зазначили, що давно перебуваєте в терапії. Зараз все частіше говоримо про те, що все більше людей звертаються за допомогою до спеціалістів. Чому важливо наголошувати, що це нормально, що це необхідно?

Я була і залишаюся в психотерапії. А як ні, не думаю, що мені б вдалося втримати всі зміни в житті і події навколо. Ба більше, я вважаю, що сьогодні психотерапія – це необхідність для людини. Підтримка ментального стану – єдине, що допоможе протриматися і протримати свій фізичний стан. Розлад психологічного стану призводить до розладу фізичного. А слабкими ми ніколи не переможемо. Тому бажано мати свого психотерапевта.

Я говорю з ними про війну, коли цікавляться, – Єфросиніна про спілкування з дітьми

"Фонд Маша" допомагає не лише жінкам, а й дітям. Ваші діти також стали дітьми війни. Тривалий час були за кордоном, зараз разом з вами чекають Тимура в Києві. Як ви говорите з дітьми про війну? Що розповідаєте, чого уникаєте?

Наша донька Нана, старша, за кілька місяців до повномасштабного вторгнення вступила в європейський університет на політолога, де вона зараз навчається. А Сашко, меншенький, прожив перші півтора року повномасштабної війни за кордоном разом з бабусею. На початку 2024-го року я забрала його і маму сюди, у Київ, бо вже не було ніяких сил жити так. Я так довго перебувала на відстані з усіма рідними мені людьми, це було нестерпно.

Я говорю з дітьми про війну, коли вони цікавляться. Особливо зараз цікавиться Сашко, йому треба знати абсолютно все. Від назв зброї і її використання до поставок цієї зброї в Україну. Він дивиться фільми і програми про війну, незважаючи на батьківський контроль на комп'ютері, якось йому вдається це все обходити. Потім ставить мені якісь питання і я розумію, що це він десь вичитав чи щось дивився.

Маша Єфросиніна з сином / Фото з інстаграму інфлюєнсерки

Нана більше цікавиться політичним боком війни. У нас багато розмов про це, особливо, коли ми зідзвонюємося всі вчотирьох по відеозв'язку. У них з татом довгі розмови про різні політичні аспекти цього великого світового процесу. Тож, наші діти повністю залучені в цю тематику.

Кожна історія бере за душу, – про проєкт "Незламна мама" та Центр "Незламна"

Хочу більше поговорити про програму психоемоційної стабілізації "Незламна мама". Хто є автором цієї ідеї, які основні завдання, скільком жінкам вдалося вже допомогти? 

Перша хвиля досліджень стану українців з липня до листопада 2022 року показала, що 48,8 % українців мають тривожні розлади, з них 12% – це тяжкі розлади, а 42% мають симптоми депресії (16% – тяжкої депресії). І, лише вдумайтеся, 70% мають симптоми травматичного стресу. Показники розладів у порівнянні з періодом до повномасштабного вторгнення зросли майже вдвічі. Усвідомлюючи, які наслідки матиме війна для українського суспільства, ми започаткували проєкт "Незламна мама".

Це тритижнева програма психоемоційної стабілізації для жінок та їхніх дітей, які найбільше постраждали під час повномасштабного вторгнення: жінки після окупації, жінки, які двічі стали ВПО, в 2014 і в 2022 роках, військовослужбовиці та цивільні звільнені з полону, жінки, які зазнали сексуального насильства, і жінки з втратою.

Підопічні "Незламної мами" / Фото з сайту "Фонду Маша"

В умовно безпечних регіонах України – Львівська та Івано-Франківська області – ми організовуємо для них табір, який включає і харчування, і проживання. Учасниці проєкту 21 день проходять програму повного занурення в себе, яка включає групову та індивідуальну роботу з психологами, підтримуючі групи, сімейні групи, сімейну терапію, арт терапію та сімейні заняття з психологом. Діти також займаються з психологом. Для найменших в таборі організований садочок. Наразі програму "Незламна мама" пройшли близько 2 000 жінок та десь 600 діток. Програму придумала директорка "Фонду Маша" Тетяна Мураткіна. Подібних проєктів в Україні не існує на сьогоднішній день.

Ця програма показує колосальні результати – наші підопічні повертають собі бажання жити, можливість працювати, віру в майбутнє, надію. В цю програму ми відбираємо учасниць, проводячи співбесіди з психологом. Якщо на початку функціонування "Незламної мами" серед учасниць проєкту були здебільшого вихідці з Чернігівської, Сумської, Київської областей, то зараз найбільше жінок з Харківської, Миколаївської, Херсонської і Запорізької. З тих регіонів, що зараз наближені до зон бойових дій.

Маша Єфросиніна / Фото пресслужби інфлюєнсерки

У Києві функціонує центр відновлення ментального здоров'я "Незламна", він відкритий для всіх жінок та їхніх дітей, які потребують психологічної підтримки. Як жінки потрапляють в цей центр? Скільки часу можуть там перебувати? Яка саме допомога їм надається? І чи після центру є якась підтримка для цих жінок?

Часто жінки після програми "Незламна мама" продовжують роботу в Центрі "Незламна", який функціонує в Києві і надає офлайн та онлайн консультації для жінок. Якщо ми говоримо про Центр, то категорія жінок, яким надається соціально-психологічна послуга, залишається незмінною.

Ми допомагаємо жінкам, які найбільше постраждали під час війни, а також жінкам, що зазнали домашнього чи гендерно зумовленого насильства. Тема насильства для Фонду є пріоритетною ще від заснування у 2020 році.

Центр ментального відновлення працює з жінками, які або не можуть взяти участь у "Незламній мамі" через тривалість програми, або потребують лише консультацій. Також ми організували в Центрі групові активності: кіноклуб, арттерапія, артмайстерня, групи підтримки для жінок. Проводимо тілесну терапію, кундаліні йогу, тощо. Ми розробили саме такий перелік терапевтичних заходів, серед яких наші жінки і їхні діти можуть знайти те, що найкраще підійде саме їм і допоможе справитися з викликами, з якими вони стикнулися.

Яка історія підопічних з центру "Незламна" вразила вас найбільше?

Повірте, кожна історія бере за душу. У наших підопічних немає "простих" історій. Кожна жінка пройшла складні випробування і зараз потребує допомоги нашого громадянського суспільства. Іноді – це єдиний шанс для них впоратися.

Діяльність Центру "Незламна" / Фото з сайту "Фонду Маша"

Сильно вразила мене історія жінки, яка була у нас в "Незламній мамі". Вона була після Бучі. Приїхала з сином. Розповідала, що вони втрьох з сином і чоловіком там ледве вижили. Все, як описують. Сиділи без води і їжі, боялися поворохнутися. А після звільнення Бучі її чоловік не зміг залишатися осторонь і вирішив піти добровольцем. Одразу після цього вона з сином і приїхала до нас. Пробувши в програмі два тижні, отримала новину, що чоловік загинув на фронті.

Повертаємо їм тверду основу під ногами, – про проєкт "Смілива" та допомогу дівчатам-підліткам

Проєкт "Смілива" навчає дівчат-підлітків фізичної та психологічної самооборони. Хто працює над цим проєктом, яка вікова категорія його підопічних? У чому полягає навчання? Загалом хочеться дізнатися більше про це, адже це питання важливе не лише у час війни, а й у мирному житті.

"Смілива" – для дівчат 12 – 18 років. Зараз ми реалізуємо цей проєкт в 6 регіонах України – Житомирська, Одеська, Львівська, Дніпропетровська, Харківська і Києвська області. На початку вона була запроваджена лише в Києві і була орієнтована на дівчат ВПО. Розробляючи проєкт, ми хотіли допомогти підліткам відновити сили і соціалізуватися.

Мета проєкту – запобігати насильству по відношенню до дівчат-підлітків, та навчити дівчат відстоювати особисті кордони. По суті – це 12 занять самооборони і 6 групових занять з психологом. Ми прагнемо навчити підопічних проєкту не давати здачу, а розпізнавати кривдника, розрізняти насильство в будь-яких його проявах і правильно реагувати.

Але зараз ми все частіше стикаємося з кейсами, коли на групових заняттях ми розуміємо, що дівчину треба переводити на індивідуальну роботу з психотерапевтом. У Фонді ми не надаємо довготривалої терапії, ми стабілізуємо їхній емоційний стан і знімаємо гострий стрес, адже кількість індивідуальних консультацій регламентована самим проєктом. Але ми точно повертаємо їм тверду основу під ногами.

На пропрацювання травми потрібні роки, – скільки підопічних Фонду пережили російський полон

Одна з найболючіших травм для українського народу – російський полон. Де нашим землякам доводиться переживати різні тортури, доводиться виживати. Скільки підопічних вашого фонду були в полоні, наскільки вдалося повернути їх до цивільного життя?

Майже 100 осіб, що перебували у полоні ворога, пройшли "Незламну маму". Для них ми організовували окремі заїзди. Ці жінки дуже багато пережили в своєму житті. Чи вдалося повернути їх до цивільного життя? Я б не ставила питання таким чином. На пропрацювання травми потрібні роки! Проживання їхніх травматичних історій має відбуватися на довготривалій терапії. Наше ж завдання інше: ми їх стабілізуємо, заземляємо, щоб вони могли побачити світ різнобарвним, щоб повернулися до себе і почали відновлювати свої ресурси.

Маша Єфросиніна / Фото пресслужби інфлюєнсерки

На жаль, цифра лише зростатиме, – тема насильства постійно має бути в публічному дискурсі

Ви своєю громадською діяльністю постійно наголошували на важливості боротьби з насильством у різних його проявах. Постійно згадували про те, що багато жертв домашнього насильства не розповідають про нього. У час війни, коли психоемоційний стан кожного з нас дуже змінився, ймовірно, випадків домашнього насильства стало більше. Як відбувається робота зараз у сфері протидії насильству?

Це складне питання. Наразі я бачу статистику по домашньому насильству і цифра зростає. Наприклад, рекордну кількість кримінальних справ про домашнє насильство зареєстрували у січні 2024 року (за даними "Опендатабот"). На 55% більше, ніж у січні 2023 року. Зокрема, 2023 року зареєстрували на 11% більше кримінальних справ щодо домашнього насильства, ніж у 2021 році. На жаль, як закінчиться війна, цифра зменшуватися не буде, а лише зростатиме, такий прогноз.

Ця тема важлива і точно має бути в публічному дискурсі постійно. Ми маємо інформувати жінок, вчити їх протидіяти, визначати насильство, поширювати знання алгоритму дій в разі вчинення насильницьких дій по відношенню до них. Треба працювати з жінками, з сім'ями, проводити освітні компанії. Жінки мають знати, які послуги вони можуть отримати від держави у випадку насильства.

На рівні Фонду ми співпрацюємо з органами влади з цих питань, проте зараз немає окремих програм і проєктів, що б стосувалися домашнього насильтства. До нас звертаються – і ми направляємо жінок на консультації, онлайн чи офлайн. Співпрацюємо з шелтерами, кризовими кімнатами. Працюємо з підлітками. Власними силами проводимо інформаційні кампанії. Знання – це найбільший запобіжник насильству, який тільки можна уявити.